Национальный академический театр им. Ивана Франко

Що являє собою Театр імені Івана Франка, чи це академічний театр? Ні, у розумінні закостенілих форм це не академічний театр. Це театр, який увібрав усі надбання театрального мистецтва й використав їх у своїй художній роботі. Але водночас це театр експериментальний, який шукає нових засобів сценічної виразності.

Театр імені Івана Франка було засновано 1920 року частиною акторів Молодого театру на чолі з Гнатом Петровичем Юрою та акторами Нового Львівського театру на чолі з Амвросієм Бучмою. Об'єднавшись, митці утворили театральний колектив під назвою "Новий Драматичний театр імені Івана Франка", керівником якого було обрано Гната Юру.

Виставою “Гріх” за Володимиром Винниченком театр розпочав свою роботу 28 січня 1920 року в м. Вінниця. Потім розпочався складний період мандрів театру по містах і селах центральної України.

1923 року театр було запрошено до Харкова. З літа 1926 року театр працює у Києві в будівлі колишнього театру Соловцова.

Історія будівлі заслуговує окремої розповіді, заначимо лише, що побудовано її було на місці ставка в колишньому маєтку київського професора Ф. Ф. Мерінга архітекторами Е. П. Брадтманом і Г. П. Шлейфером.

Ядро театру склали Амвросій Бучма, Матвій Драк, Ольга Рубчаківна, Олімпія Добровольска, Кость Кошевський, Олександр Юра-Юрський та ін. митці. Пізніше до театру приєдналися Людмила Гаккебуш, Наталія Ужвій, Юрій Шумський, Ганна Борисоглібська, Дмитро Мілютенко, Віктор Добровольський, Б. Балабан та інші.

1940 року театр одержав звання академічного. Під час Другої Світової війни трупа була евакуйована у м. Семипалатинськ та Ташкент, де продовжувала свою роботу.

Сценографія і музичне вирішення вистав традиційно були і залишаються сильною стороною творчості франківців — це роботи художників: М. Драка, В. Меллера, А. Петрицького, Д. Лідера, А. Александровича-Дочевського (головного художника театру), музика композиторів Н. Прусліна, Ю. Мейтуса, І. Шамо, І. Поклада, Л. Ревуцького, О. Білаша, М. Скорика та інших композиторів.

Нове дихання театр отримав із приходом Сергія Данченка, ім’я якого сьогодні носить Камерна сцена театру.

Страх перед ризиком призводить до усереднення в мистецтві. У цьому небезпека. Театр — живий організм, і тупцюючи на місці, нічого не збережеш. Але потрібні не декларації, а спектаклі. Лише вони — мета й засіб поступу

Керуючись цими словами, Сергій Володимирович досяг значних результатів, саме завдяки постановці на кону франківців таких вистав як "Украдене щастя" І. Франка, "Дядя Ваня" А. Чехова, "Візит старої дами" Ф. Дюрренматта, "Енеїда" І. Котляревського, "Тев'є-Тевель" Шолом-Алейхема, "Король Лір" В. Шекспіра та ін.

Від початку 1990-х рр. театр активно вписує свою творчість в європейський культурний контекст — гастролює в Німеччині, Австрії, Греції, Італії, Польщі, США, де робота франківців знаходить гідну оцінку. 1994 театру імені Івана Франка надано статус Національного.

Наприкінці 2001 року художнім керівником театру став видатний актор та творчий побратим Сергія Данченка — Богдан Ступка.

Запрошуючи режисерів різних напрямів та мистецьких шкіл, Богдан Сильвестрович розширює творчу палітру театру, продовжуючи проєвропейський напрямок свого Вчителя.

І ми сьогодні не маємо морального права перекреслити, стерти з пам’яті створене корифеями цієї сцени, а навпаки, мусимо здійснити те, що вони не встигли. Від нас, від кожного залежить, яким стане наш театр через 40, 50, 100 років. Яким словом згадає нас прийдешнє покоління.

В період 2012-2017 рр. художнім керівником театру був Станіслав Мойсеєв.

Сьогодні генеральним директором-художнім керівником театру є Михайло Захаревич, головним режисером - Дмитро Богомазов. В штаті театру працюють режисери Петро Ільченко, Юрій Одинокий, Андрій Приходько, Дмитро Чирипюк.

Трупа театру по праву вважається найкращою в Україні, акторами театру є такі митці як Василь Баша, Богдан Бенюк, Олексій Богданович, Анатолій Гнатюк, Ірина Дорошенко, Олександр Задніпровський, Володимир Коляда, Поліна Лазова, Василь Мазур, Петро Паньчук, Олексій Петухов, Людмила Смородіна, Остап Ступка, Наталія Сумська, Анатолій Хостікоєв, Галина Яблонська.