Войти на сайт

Войди на сайт, используя одну из соцсетей:

×
Ты уже голосовал за этот комментарий
Наверх

Воплі Відоплясова в Caribbean club

Место

Время

19 сентября с 20:00 до 22:00

А почалось усе з вибуху... Потужна радіоактивна енергія Чорнобильської АЕС породила паніку, міграцію, безумство... і український рок. За тиждень після аварії, коли сум'яття тривожило Україну та її сусідів, троє студентів (Олег Скрипка, Олександр Піпа та Юрій Здоренко) спокійнісінько сидячи в рідній «общазі» добре відомого КПІ (Київський Політехнічний Інститут), пили чай, читали Федора Достоєвського і міркували над тим, «що таке робити, коли нема роботи...» Так народилася рок-група «V.V.». Хоча «справжнісіньким Vе.Vе.» вона стала трохи згодом, коли охрестилася за сприянням того ж таки Федора Михайловича, набралася «побільше мислів» та підшукала собі барабанщика Сергія Сахна, котрий родом з славнозвісного Чорнобилю. І відразу воно, V.V., заволоділо серцями, мозками, руками, ногами усіх здравомислячих людей України. Жодна Галя не встояла під пристрасним «моя богиня, ти — моя цариця. Без тебе, без тебе не виживу...» і зараз таки пускалася в добрі танці.

Їхній перший хіт «Танці» спричинив несподіваний вибух, примушуючи навіть порядних людей у краватках стрибати вище своєї голови. Тому не варто описувати читачеві вихід корисної енергії у молодих осіб та підлітків. Та на відміну від всеукраїнської трагедії, цей вибух вніс багато здорового глузду і шаленого драйву. «Мамо, гей! Мамо, хлопці грають...» та ще й як грають рок, нехай мами і не пускають їх у клуб, вони співатимуть «про те, що в кожного болить», «чого не вистачає, хто і що зробив?». Український політрок! Та мабуть більше співатимуть про зірки, про любов та прекрасну і таку далеку країну мрій.

«Перший Рок-Парад» став не тільки дебютом для групи, але й першою зіркою і першою нагородою на творчому шляху. Потім розпочались концертні виступи, перший візит за кордон, довжелезний список міст, друзів, вдячні сльози фанатів, автографи, інтерв'ю, гастролі... Хвороби, що частенько обсідають провідних зірок та майстрів сцени, мабуть ніяк не могли встигнути за ритмом музикантів, тому знайшли притулок в закутках рідної естради. Зустріч «вевешників» в Москві з французькою музичною фірмою «Янус» стала для хлопців фатальною і вирішальною. Запрошені на фестиваль до Франції, хлопці аж на цілих п'ять років поселяються в Парижі з таємним бажанням оволодіння світового ринку, роботи та успіху. «Колись зорі сплинуть, та вже нас не буде. Та житимуть надії наші на Землі. Тоді, може, вчені та дізнають у генах про те, що ми мали зараз у душі». Нелегка доля емігранта — робота, робота... А де ж те визнання, задля якого всі творчі натури змушені йти на рішучий виклик суспільству? А слава, чи як вам приємніше, визнання, чекає, стомлене довгою відпусткою, вдома в рідному Києві, сидить терпляче у серцях людей і чекає. Та зрештою, «зозуля лічить життя: «Ку-ку! Ку-ку!» і невблаганно «летять, летять роки...» 

0 отзывов