Войти на сайт

Войди на сайт, используя одну из соцсетей:

×
Ты уже голосовал за этот комментарий
Наверх

Ars Longa в «Я Галерея»

Место

Время

с 8 ноября, 10:00 до 14 ноября, 20:00

Позбавлені будь-яких перешкод, з-під шарів суспільних пересудів виходять назовні уявлення про месіанську функцію мистецтва. Впевненість, генеза якої відшукується десь біля шкільної парти, час від часу реанімує повну пошани й натхнення білу лірику вчительки, через яку до вух учнів потрапляє доволі прозаїчний портрет досконалого митця. Проте лінгвістично засвідчено, що по кожному штампу.

Розповідь починається з п’ятьох художників: П’єтро Перуджино (1446 – 1523), П’єтро Торріджіано (1472 – 1528), Бенвенуто Челліні (1500 – 1571), Оноріо Лонгі (1568 – 1619) та Мікеланджело Мерізі да Караваджо (1571 – 1610). Через них розкривається певна парадигма митця-кримінальника, яка, з одного боку, незалежно від епохи, об’єднує значно більшу кількість персоналій (від Мікеланджело, який зістарював власні скульптури, видаючи їх за антикваріат, до Данте Габріеля Росетті, який дістав труп коханої, аби надрукувати збірку віршів, покладених до її могили; від Едуарда Мане, який вирішував негаразди із арт-критиками, викликаючи їх на дуелі, до Пабло Пікассо, який неодноразово був співучасником викрадень творів мистецтва з Лувру), а з іншого – повинна уважно артикулювати  відмінності, що існують між ними, аби розкрити багатомірність феномену (недостатньо лише проголосити невідповідність міфу).

Відверто виділяється з-поміж представленої п’ятірки скульптор Бенвенуто Челліні – серійний вбивця та автор власної біографії. Постійно потрапляючи до суду через заборонені сексуальні стосунки та крадіжки, Челліні мав на своєму рахунку три вбивства. Два з них (ювеліра і нотаріуса) змусили художника тікати з Флоренції до Неаполя, а третє (ювеліра, який керував переслідуванням Челліні), навпаки, повернуло йому волю – новоспечений Папа Павло III видав митцю листа, який, однак, водночас позбавив його художньої волі: Челліні працював на Папу, доки не пограбував його скарбницю. На полотні Костирка Бенвенуто огорнений лаврами чемпіона, Мона Ліза – вічна його супутниця.

Майже антитезою до життя Челліні виступає біографія П’єтро Перуджино. Соціально непомітний майстер діла, геній свого часу, трішки скупий та дріб'язковий (але це, за думкою Вазарі, через «нефлорентійське походження»), він був учителем Рафаеля Санті. Та заховане за обрамленням обличчя все ж таїть кримінальне минуле. У грудні 1486 року Перуджино разом із ді Анджело, художником з Перуджі, забили палками до смерті невідомого чоловіка. На суді Перуджино отримав фінансову пеню, а його приятелю винесли довічне ув'язнення.

П’єтро Торріджіано (вчитель Мікеланджело Буонарроті) – звісно ж, кулачний боєць. Йому не потрібні ножі та палиці. Результат його найвлучнішого удару помітно на портретних зображеннях Мікеланджело (дивіться на ніс), а рушійну силу – могутній кулак – Костирко розмістив на родовому гербі Дюрера, отримавши «Герб різьбяра Торріджіано».


0 отзывов