Виставка «Зінаїди Ліхачевої dakini» в «Національному музеї Т.Шевченко»

У Національному музеї Т.Шевченко відкрилась виставка

Зінаїди Ліхачевої “dakini” (та, що летить по небу)

У виставці, що відкрилася в рамках Kyiv Art Week, Зінаїда залишилася вірною своєму об’єкту дослідження і представила роботу, присвячену Жінці.

Виставка складається з двох частин. Перша частина-це відео, на якому показано три основних стани жінки: дівчина, молодиця і бабця. Точкою відліку для стровення роботи була Західна Україна, оскільки саме там художниця збирала материали останні п’ять років. “Це особливий куточок землі, в якому духовна культура завжди була не частиною містичного переживання, а основою буття,”-пояснює вибір місця зйомок Зінаїда.

Друга-це інсталяція, де представлено п’ять першоелементів: земля, вогонь, повітря, вода та ефір. Їх використовують і шанують у щоденному житті та особливих випадках, ритуалах як елемент процесів перетікання станів.

Художниця вважає, що даною роботою актуалізує тему жінки, її властивості пробуджувати свої духовні сили, адже жінка не лише народжує, а також може змінювати, надихати: “Ця робота є моїм зверненням до усіх жінок, присвята тим, що були, тим, що є, і тим, що будуть”.

Зінаїда пояснює, що узгодження між містичним та соціальними світами вібдувається через ритуали, обряди переходу, які завжди проводила лише жінка: “Наприклад, коли народжувалася дитина-кликали жінку, коли людина помирала-теж. Здійснюючи трансформацію через ритуальні дії, як-то при народженні, смерті, хворобі, особливих подіях, жінка обов’язково взаємодіяла  з усіма першоелементами, які представлені в інсталяцїї: земля, вогонь, повітря, вода та ефір. Через їх священну роль я і поставила їх на вівтарі.” 

Навіть коли людина помирає, вона повинна розірвати всі зв’язки свого тіла з душею. Це робилося за допомогою першоелементів: водою омивали, вогонем очищували, ховали в землю і по повітрю оцінювали, чи відчуває душа. 

«Я спеціально зробила ці зали таким чином, щоб людина, яка споглядає, відчула енергію елементу. Самі вівтарі теж не прості. На відео є сцена,  коли жінка переходить у інший світ.  Вівтарі споруджені з дощечок, з яких побудовані мости у Західній Україні, що заберпечували перехід з одного берегу на інший.  Вони є носіями пам'яті»-розповідає автор.

Схема розміщення елементів  виставки є «ритуальною дорогою», жоден елемент не зникає, він просто переходить в наступний. Ефір же-це початкова та кінцева стадія того, звідки і куди ми йдемо.

Виставка триватиме до 14 травня, з 10 до 18 години (крім понеделка і вівторка) за адресою бул.Т.Шевченко, 12, Національний музей Тараса Шевченко.